Запах війни - Тік

Телеграфи мовчать, хтось зрадив ідею.

Всі втратили віру але лиш дивляться в небо.

Там апостоли грають у карти під скрегіт зубів.

На розбитих іконах колишніх ідей

Плачуть горобці бо у них Прометей

Заберає вогонь, щоб зігріти Богів.

Приспiв:

І віяв вітер, плакали квіти.

Боже, зглянься, це ж все твої діти.

Так жадібно вдихають грудьми запах війни.

Хто вмирав десять раз за волю,

Той знає справжню її ціну.

Хто розгніваний бігав по полю

Вбиваючи грім піднімав цілину.

І скидаючи з себе хреста,

Бо не в змозі нести.

Десять раз задля того вмирав,

Щоби знову воскрести.

Приспiв:

І віяв вітер, плакали квіти.

Боже, зглянься, це ж все твої діти.

Так жадібно вдихають грудьми запах війни.

Вийдеш з хати, подітись немає куди від болю.

Де дорога від сліз буркуном проросла.

Від порогу, до Гуляй поля.

De telegrafen zwijgen, iemand heeft het idee verraden.

Iedereen heeft het vertrouwen verloren, maar kijkt alleen maar naar de lucht.

Daar kaarten de apostelen tot tandengeknars.

Op de gebroken iconen van oude ideeën

Mussen huilen omdat ze Prometheus hebben

Neemt het vuur weg om de goden te verwarmen.

Refrein:

En de wind blies, de bloemen huilden.

God, kijk, dit zijn al uw kinderen.

Ze ademen zo gretig de geur van oorlog in.

Die tien keer stierf voor vrijheid,

Hij kent de werkelijke waarde ervan.

Die boos over het veld rende

Het doden van de donder wekte de maagd op.

En het kruis afwerpen,

Omdat het niet kan verdragen.

Daarvoor stierf hij tien keer,

Opgestaan ​​worden.

Refrein:

En de wind blies, de bloemen huilden.

God, kijk, dit zijn al uw kinderen.

Ze ademen zo gretig de geur van oorlog in.

Je verlaat het huis, je kunt nergens heen van de pijn.

Waar de weg van tranen ontsproot met klaver.

Van de drempel naar Walk the field.