Skies at Our Feet (Небо у наших нiг) - Drudkh

Долини падають і туляться до ніг,

Звивають завої, відсахуючись, гори.

Наш пружний крок тверда земля доріг

Стрічає стогоном покори.

Чи ж не підіб'єм, не зірвемо ми

І обрій цей, і хмари ці рожеві?!

І вогкий вітер дужими грудьми

Співає на моїм мечеві.

Приxодили.

Стрічали шану й страх,

Здолавши багна, пущі і вертепи.

Приносили в приплющених очах

Своє блакитно-зеленаве небо.

Ми не зазнали радости.

Були

Їх пестощі рвучкі і небуденні.

Зривалися.

Збиралися й ішли.

Їм скрізь були краї ще більш південні.

І діти ці, вони уже тепер

Тікають в гори, наче вовченята,

І в них під чолом — синява озер,

Неспокій хвиль і далеч необнята.

De valleien vallen en kruipen aan je voeten,

Kronkelende bochten, opdrogen, bergen.

Onze veerkrachtige stap is vaste grondwegen

Voldoet aan een kreun van nederigheid.

Als we dat niet doen, gaan we niet kapot

En deze horizon, en deze roze wolken?!

En een vochtige wind met sterke borsten

Zingt op mijn zwaard.

Ze kwamen.

Ontmoet eer en angst,

Het overwinnen van moerassen, bossen en kerststallen.

Gebracht met ogen dicht

Zijn blauwgroene lucht.

We waren niet blij.

Er waren

Hun liefkozingen zijn schokkerig en ongebruikelijk.

Ze gingen kapot.

Verzameld en ging.

Ze hadden overal nog meer zuidelijke landen.

En deze kinderen, dat zijn ze al

Ze vluchten naar de bergen als wolven,

En onder hun voorhoofden - blauwe meren,

De rusteloosheid van de golven is verre van omarmd.