Тишком-нишком - Ани Лорак

Тишком-нишком у вікно, крадькома тиха ніч загляда.

Місяць сипле золото, він про тебе мені нагадав.

Ті вуста, що при зорянім сяйві цілував, ту усмішку, що на мить затамував.

В пічці вогник догора, його сили пірнули в димар.

Полетіли догори, розгубилися десь серед хмар.

Це любов наша десь потонула в далині, лише спогади лишилися мені.

Приспів:

Тебе нема, тебе нема, я залишилася сама.

Тебе нема, тебе нема, я залишилася без тебе сама.

Сама.

Тишком-нишком у вікно, крадькома тиха ніч загляда.

Місяць сипле золото, він про тебе мені нагадав.

Ті вуста, що призорянім сяйві цілував, ту усмішку, що на мить затамував.

Приспів:

Тебе нема, тебе нема, я залишилася сама.

Тебе нема, тебе нема, я залишилася без тебе сама.

Сама.

Stil in het raam, stiekem stille nachtkijkers.

De maan giet goud, hij deed me aan jou denken.

Die lippen die kusten in het sterrenlicht, die glimlach die een moment verborg.

Het vuur in de kachel ging aan, zijn kracht stortte in de schoorsteen.

Ze vlogen omhoog, ergens verdwaald in de wolken.

Deze liefde van ons zonk ergens in de vallei, alleen herinneringen bleven voor mij over.

Refrein:

Je bent weg, je bent weg, ik ben alleen.

Je bent weg, je bent weg, ik ben achtergelaten zonder jou.

Zelf.

Stil in het raam, stiekem stille nachtkijkers.

De maan giet goud, hij deed me aan jou denken.

Die lippen die de sterrenhemel kusten, die glimlach die een moment verborg.

Refrein:

Je bent weg, je bent weg, ik ben alleen.

Je bent weg, je bent weg, ik ben achtergelaten zonder jou.

Zelf.