Листопад - Таисия Повалий

Листопад — печальне диво, це журба дерев знову осінь у полон серця бере.

Так буває, опадає листя восени, так ранком опадають наші сни.

Тихо сльози опадають, тихо йде любов, мовчання — вирок більшості розмов.

Опадають наші роки тихо в сон-траву, я сни колишні бачу наяву.

Приспів:

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх

мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Не пиши листів прощання — я прощаю все, нас доля, наче листя, рознесе.

Не кидай на вітер слово — птахом полетить у неба бірюзового блакить.

Приспів:

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх

мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Осінь серце полонила, та не назавжди, про листопад колись згадаєш ти.

Як журилися дерева в розставання час, як осінь раптом розлучила нас.

Приспів:

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх

мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

November is een treurig wonder, dit verdriet van bomen legt de herfst weer vast.

Het gebeurt dat de bladeren in de herfst vallen, dus in de ochtend vallen onze dromen.

Stil vallen de tranen, de liefde verloopt rustig, stilte is het oordeel van de meeste gesprekken.

Onze jaren vallen stilletjes in een droomgras, ik zie nog dromen in werkelijkheid.

Refrein:

November van verloren hoop, gemiste gebeurtenissen en mijn onrealistische en nutteloze degenen

dromen.

Mijn tuin is leeg tot de herfst, je hebt hem lang geleden verlaten en een blind spoor veegde je sporen weg.

Schrijf geen afscheidsbrieven - ik vergeef alles, het lot zal ons wegblazen als bladeren.

Gooi het woord niet in de wind - een vogel zal turkoois blauw de lucht in vliegen.

Refrein:

November van verloren hoop, gemiste gebeurtenissen en mijn onrealistische en nutteloze degenen

dromen.

Mijn tuin is leeg tot de herfst, je hebt hem lang geleden verlaten en een blind spoor veegde je sporen weg.

De herfst heeft het hart geboeid, maar niet voor altijd, je zult je op een dag november herinneren.

Hoe de bomen treurden bij het afscheid, hoe de herfst ons plotseling scheidde.

Refrein:

November van verloren hoop, gemiste gebeurtenissen en mijn onrealistische en nutteloze degenen

dromen.

Mijn tuin is leeg tot de herfst, je hebt hem lang geleden verlaten en een blind spoor veegde je sporen weg.