Раніше - БЕЗОДНЯ

Відкриєш мою книгу, поглянь на ці малюнки…

В них віддзеркалюються тимчасові візерунки.

Впадеш у файні барви і віднайдеш свій колір.

Згадай їм наші ті роки, вони ж і твої.

А знаєш, не ховай свою старість!

Як казав мій знайомий: «все перейде в радість — шлях у небо…»

Як гадаєш, скільки ще нам чекати?

Скільки ці ніяки тіла будуть нас ігнорувати,

Лажати, свої мозолі наїдати?

Може ти мені підкажеш, мій кровний брате?

— А знаєш, раніше я тебе вже бачив,

Тебе руйнували, а ти усім пробачив.

— Так, повідав я пригод…

— А як же тебе звуть?

— Український народ.

Хей, ти заблукав!

Ти!

Хей!

Раніше зірки були вищими!

Вищими… Відійди від мене!

Коли мені сумно і сльози вже близько,

Коли опускаюся, падаю низько,

Коли вже немає ні сил, ні надії,

Так само як ти — я вмирати не вмію.

Як я казав раніше, я тебе вже бачив.

Тебе руйнували, а ти усім пробачив.

Так, ми закриєм всім нікчемам рот —

Це говорить мій народ!

Je opent mijn boek, kijk naar deze foto's...

Ze weerspiegelen tijdelijke patronen.

Je valt in koele kleuren en vindt jouw kleur.

Onthoud ze onze jaren, ze zijn ook van jou.

En weet je, verberg je ouderdom niet!

Zoals mijn vriend zei: "alles zal in vreugde veranderen - de weg naar de hemel..."

Hoe lang denk je dat we nog moeten wachten?

Hoezeer zullen deze geen lichamen ons negeren,

Liegen, je eelt opeten?

Kun je het me vertellen, mijn bloedbroeder?

- Weet je, ik heb je eerder gezien,

Je bent vernietigd en je hebt iedereen vergeven.

- Ja, ik heb de avonturen verteld...

"Wat is je naam?"

- Oekraïense mensen.

Hé, je bent verdwaald!

Jij!

Hoi!

Vroeger stonden de sterren hoger!

Hoger... Ga weg van mij!

Als ik verdrietig ben en de tranen dichtbij zijn,

Als ik naar beneden ga, val ik laag,

Als er geen kracht of hoop is,

Net als jij kan ik niet doodgaan.

Zoals ik al eerder zei, ik heb je eerder gezien.

Je bent vernietigd en je hebt iedereen vergeven.

Ja, we houden al onze monden -

Dit is wat mijn mensen zeggen!